Ізмаїл: відомі люди

                Ізмаїл - найпівденніше місто в Україні. Розташоване на березі Дунаю, поміж великих озер, з визначними пам’ятками архітектури та унікальною історією. Із Ізмаїлом пов’язано багато відомих людей. Це і спортсмени, і науковці, і митці, і громадські діячі, і багато інших.

                З історією Ізмаїльського краю та багатьма визначними постатями, ви зможете ознайомитись на книжковій виставці-галереї "Ізмаїл: відомі люди", креативно оформленій у читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського. Тут зійшлося минуле та сучасне, наука та мистецтво, матеріальне та духовне надбання. 

                Пишаємося нашими земляками!

Іван Петрович Котляревський

 (9.09.1769 –10.11.1838 рр.)

                В 1969 році Ізмаїльській центральній міській бібліотеці для дорослих присвоєно ім'я українського письменника Івана Петровича Котляревського на честь 200-річчя від дня його народження.

                В бібліотеці знаходиться прекрасний портрет І. П. Котляревського, який є родзинкою читального залу. В 2004 році його подарував відомий ізмаїльський художник, чудовий майстер, член Спілки художників СРСР, член Національної спілки художників України, Заслужений художник України Петро Петрович Чакір на честь 60-річчя заснування бібліотеки.

                Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови. Відомий літератор і драматург зіграв важливу роль в історії Бессарабії.

                Народився Іван Петрович в Полтаві, в сім'ї канцеляриста. Вчився у духовній семінарії. З 1789 року, дотримуючись родинної традиції, і сам працював канцеляристом, з 1793року посідав місце домашнього учителя у сільських поміщицьких родинах. На протязі 12 років, з 1796 по 1808 роки, І. П. Котляревський був офіцером російської армії. Служив він в Сіверському драгунському полку, дослужився від кадета до штабс-капітана, отримавши ряд подяк і нагород.

                В 1806 - 1807 роках І. П. Котляревський брав участь у російсько-турецькій війні, займав достатньо високу і відповідальну посаду - ад'ютанта командира корпусу генерала від кавалерії барона Майєндорфа. За дорученням генерала він вів «Журнал військових дій другого корпусу».

                На війні Іван Петрович Котляревський виявив себе як далекоглядний і розважливий дипломат. Саме тому йому доручили провести переговори з буджацькими татарами. Це була небезпечна дипломатична місія, але ад'ютант Котляревський і бригадир Катаржі виконали її: провели переговори з Юсуф-пашею, який очолював буджацьких татар, що кочували по півдню Молдови. У результаті ординці відкрили дорогу російській армії до Дунаю. За це І.П. Котляревський був удостоєний ордена Анни ІІІ ступеня.