1 вересня 2026 р.

Великі вчені - наші земляки (Вип. 2)

Історія людства свідчить про те, що без використання досягнень науки неможливий успішний економічний, соціальний та технічний розвиток, підвищення рівня життя. У сучасних умовах значення науки у житті суспільства лише зростає. Історія складається не лише з дат, подій та фактів. Час роблять люди. Епоха як мозаїка складається з людських справ. Також справа і з наукою. Наука існує і розвивається завдяки зусиллям вчених та винахідників. Серед відомих науковців є наші земляки. Людям, чиїми справами пишаються співвітчизники, присвячено Інформ-досьє «Великі вчені-наші земляки». Пропонуємо познайомитеся з відомими діячами науки - нашими земляками, вченими, які народилися на Бессарабії, понад сотні. Кожен вчений народився в Південній Бессарабії – на території, що відома під різними історичними назвами –
Буджак, Українське Подунав’я. Нині це південна частина Одеської області, представлена Ізмаїльським, Ренійським, Кілійським, Болградським, Татарбунарським, Саратським, Арцизьким, Тарутинським, частково Білгород-Дністровським районами. Бессарабські вчені зробили чимало значних відкриттів у різних галузях знань. ********************************************************************* Араме (Телеуце) Олена Севастьянівна народилася 22 березня 1949 року в селі Озерне Ізмаїльського району Одеської області. Доктор хабілітат в галузі права, професор університету. Перша жінка в Республіці Молдова, яка отримала ступінь доктора хабілітату з юридичних наук. (Доктор хабілітат (лат. doctor habilitatus, скорочено Dr. habil.) – це вища академічна кваліфікація, яку отримують після проходження процедури хабілітації. Хабілітований лікар отримує право: Претендувати на посаду професора чи приват-доцента у вищому навчальному закладі. Займати керівні посади: завідувати кафедрою, лабораторією чи відділом. Здійснювати наукове керівництво дослідницькою діяльністю).
У 1963–1967 роки – вчилася та закінчила педагогічний коледж у Кагулі (Молдова), спеціальність – вчитель початкових класів. З 1968–1973 рр. — студентка юридичного факультету Державного університету Молдови (Кишинів), закінчила з Дипломом відзнаки за спеціальністю «право», кваліфікація — юрист. 1973–1976 – аспірантура на кафедрі історії держави та права Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. Захистила кандидатську дисертацію «Соціальна та державна організація Молдови у XVII столітті» 28 січня 1977 року у Москві. Диплом доктора в галузі права видано 22 червня 1977 року. У 1992 - захистила докторську дисертацію (доктор хабілітат) «Еволюція державно-правових інститутів середньовічної Молдови (XV–XVIII ст.)» 1 липня 1992 року в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечнікова. Диплом доктора хабілітату в юридичних науках видано 26 лютого 1993 року. У 2004-му році – наукове стажування в Університеті Монесько (Бордо, Франція) та Університеті Памплони (Іспанія) для розробки європейської магістерської програми. Кар'єра 1967–1970 – вчителька початкових класів у селі Велень, Вулканештський район. 1977–1982 – викладач (лектор) кафедри «Державні дисципліни» юридичного факультету Державного університету Молдови. 1982–1995 – доцент тієї ж кафедри. 1993–2010 – завідувач кафедри теорії та історії права Державного університету Молдови.
ВІДКРИТИ ПОВНІСТЮ.
Опубліковано о Немає коментарів:
Хештеги: , , , ,

24 серпня 2026 р.

Дякуємо за подаровану книгу!

                Головне багатство бібліотеки – це книги. Бібліотека без нових цікавих книг та читачів – просто сховище. Передати книгу в дар бібліотеці – значить подарувати справжнє задоволення багатьом читачам.
                Шановні наші читачі, маємо для вас чудову новину: сьогодні фонд ЦМБ ім. І.П. Котляревського поповнився унікальним виданням «Книга пам’яті. Спогади про депортацію німців з України». Дякуємо особисто Ірині Таран - голові Ізмаїльського Німецький культурного товариства «Німецький Дім» за надзвичайно цінний подарунок.
                Передача книги в дар відбулася в конференц-залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського. Символічно, що з 2022-го року тут діє Центр колекції транскордонних традицій, який вдалося реалізувати завдяки проекту «EFIGE – транскордонний комплекс. Поєднання культурної спадщини в Подунав’ї», що має на меті збереження культурної та історичної спадщини Придунав'я.

«Книга пам’яті» – це унікальне видання, в основу якого лягли спогади етнічних німців, очевидців та учасників трагічних і маловисвітлених у сучасній публіцистиці подій часів Другої світової війни. Серед представників німецького народу, які сотні років тому пов’язали свою долю з Україною, були видатні вчителі, інженери, науковці, архітектори, лікарі, промисловці, фармацевти, ремісники та музиканти. Їхні імена вписані в історію держави завдяки славним справам на благо нової батьківщини. Культурна спадщина, яку вони залишили, викликає захоплення і сьогодні, сповнюючи гордістю наші серця.

Також бібліотека отримала інформаційні буклети від товариства.
Опубліковано о Немає коментарів:
Хештеги: , , ,

18 серпня 2026 р.

Великі вчені - наші земляки

Не можна збудувати майбутнє, не знаючи історії своєї країни, рідного краю, своєї родини. Ми маємо знати своє минуле, щоб розуміти, ким є сьогодні і куди йти далі. Історія дає нам силу, вчить на помилках та об'єднує нас. Багато уродженців Бессарабського краю, досягнувши видатних досягнень у різних областях, стали справжньою гордістю України. Кожен із них зробив значний внесок в українську та світову скарбницю науки, вплинув на життя співвітчизників у різних сферах. Наші земляки відрізнялися вмінням вести людей за собою та добиватися перемоги у найважчих ситуаціях. Безсумнівно, на Ізмаїльщині, звідки вони родом чи де росли і тривалий час працювали, - витоки їхніх талантів, рішучості та сил. Інформ-досьє «Великі вчені - наші земляки» присвячене видатним вченим із нашого регіону, які зробили значний внесок у різні галузі науки.
Бабов, Дмитро Михайлович (11.10.1926, Ізмаїл, Ізмаїльський повіт, Королівство Румунія - 15.10. 1983) Доктор медичних наук, професор, педагог. Закінчив Одеський медичний інститут(нині Одеський національний медичний університет).В інституті пройшов шлях від асистента, кандидата наук і доцента, завідувача кафедри загальної гігієни , декана по роботі з іноземними студентами, професора кафедри гігієни та професійних захворювань, проректора з навчальної роботи до ректора. Основними напрямки наукових досліджень: проблеми загальної гігієни, специфіка професійних захворювань, гігієна праці. • Евгений Бэдэрэу (19 сентября (2 октября) 1887, Ізмаїл, Бессарабська губернія— 11 марта 1975, Бухарест, Румунія) — румунський фізик, доктор наук, професор, член Румунської академії наук. Засновник румунської школи фізики плазми. Він навчався в Ізмаїльській гімназії, яку закінчив у 1905році. Професійну освіту здобув в технічному училищі, м. Грац та у Вищій школім. Піза (Італія), де у 1912 році захистив дисертацію. Працював асистентом в Інституті експериментальної фізики (Піза). Після успішного складання іспиту на ступень магістра, був призначений завідувачем відділу Державного інституту оптики в Петрограді. Був депутатом Сфатул церій від мешканців Ізмаїла, депутатом румунського парламенту. Працював на посаді декана факультету точних наук у Чернівцях. У 1935 році став одним із засновників Румунської академії наук. У 1948 році був обраний її дійсним членом. У 1940-1944 роках був технічним директором Румунської радіомовної компанії. У 1949-1956 роках був завідувачем кафедри
оптики та спектроскопії Інституту фізики Бухарестської академії. У 1955 році створив акустичну комісію та став її керівником. У 1956-1975 роках був директором Інституту фізики Румунської академії. Заснував національну школу з вивчення фізики плазми та газових розрядів. Автор понад 40 оригінальних наукових праць, які публікувалися у провідних європейських журналах. На його честь названо вулиці в румунських містах. Нагороди 1962 - емерит-професор. Одним із перших кавалерів ордену «За наукові заслуги». став румунський вчений-фізик Євген Бедереу (1966). • Георгієв, Стефан. Стефан Георгієв народився 1 серпня 1859 року в Болграді губернаторство Бессарабія., де й здобув середню освіту. У 1878 році закінчив Болградську класичну гімназію та виїхав до Болгарії. Спочатку працював судовим писарем у Бабадазі, а згодом — учителем. У 1878–1879 роках викладав у двокласній школі у Варні. Протягом наступного навчального року працював у класичній гімназії в Софії, а в 1880–1881 роках — у вчительській семінарії в Дупниці. У 1881 році він отримав державну стипендію і вирушив до Праги, де протягом двох років вивчав природничі науки. Згодом він поїхав до Лейпцига для вивчення ботаніки. Після початку Сербсько-болгарської війни 1885 року Стефан Георгієв повернувся до Болгарії та вступив добровольцем до студентського легіону. По завершенні війни він повернувся до Лейпцига, де в 1886 році завершив навчання, здобувши докторський ступінь із працею під назвою «Beitrag zur vergleichenden Anatomie der Chenopodiaceen» («Про порівняльну анатомію лободових»). Це була перша наукова праця в галузі ботаніки, написана болгарином. Він повернувся до Болгарії та протягом чотирьох років викладав природничі науки в Софійській гімназії. У 1891 році у
ВІДКРИТИ ПОВНІСТЮ.
Опубліковано о Немає коментарів:
Хештеги: , , , ,

10 серпня 2026 р.

Автограф на пам'ять

«Автограф – це не просто дарчий напис. Це дорогоцінність людської сердечності та доброти». І Василишин. «Автограф – (фр. autograpfe – гр. autos «сам» + grapfo «пишу») – Пам'ятний напис, підпис, зауваження, написані власноруч будь-ким». Автограф це і документ, і реліквія, і словесне послання автору своїм читачам. Автограф у книзі — це власноручний підпис, напис чи посвята, які автор, ілюстратор, перекладач чи інший власник залишає на сторінках свого видання. Такий напис перетворює звичайний екземпляр на унікальний артефакт, який може мати не лише сентиментальну, а й значну колекційну, історичну чи культурну цінність.
Більшість бібліотек володіють колекціями книг з автографами відомих державних та громадських діячів, видатних вчених, людей мистецтва тощо. Але, звичайно, головною гордістю бібліотеки є видання з автографами письменників. Автографи… Величезний цікавий світ людських взаємин, багатий матеріал вивчення особистості збирача і тих, хто ці автографи дарував. Той факт, що сам автор тримав книгу в руках, залишив на ній свій автограф, дарчий напис, позначки, робить її цінним, єдиним у своєму роді. У фондах центральної міської бібліотеки ім. І.П. Котляревського налічується понад 100 видань із автографами: дари відомих людей, вчених-істориків, архітекторів, мовознавців, фольклористів, дослідників, письменників, поетів, краєзнавців, місцевих авторів. Протягом багатьох десятиліть у бібліотеці сформувалася колекція, що включає книги з автографами. Автографи розкривають долю книги та її автора. Книги, немов кораблі думки, мандрують хвилями часу від покоління до покоління. Як не буває у світі однакових відбитків пальців, так і ідентичних дарчих написів навіть в одного автора. Хтось пише текст із добрими побажаннями, хтось надихає слова, інші висловлюють подяки. Але вже той факт, що сам автор тримав своє видання в руках та залишив власноручний підпис, робить екземпляр унікальним, єдиним у своєму роді. До Вашої уваги представлені книги з автографами письменників, які завітали до нашого міста, були гостями нашої бібліотеки. У різний час співробітники бібліотеки зустрічалися із письменниками на різних заходах. До вашої уваги пропонується список деяких книг із колекції Ізмаїльської бібліотеки з автографами та дарчими написами добре відомих вам людей і тих, про яких ви, можливо, навіть не чули…
Дане видання включає бібліографічний, ілюстрований матеріал з автографами авторів. Чебан, И. Наши корни на украинской земле. вехи истории: / И. Чебан. – Измаил (Одес. обл.): СМИЛ, 2015. – 199 с. : портр. У книзі представлена коротка історія українських земель із найдавніших часів до епохи гетьмана Богдана Хмельницького.
Дунайская энциклопедия : в 2 т. / [авт.-сост. С. Р. Гриневецкий, С. С. Жильцов, И. С. Зонн]. — М. : Международные отношения, 2009.Т. 1 : А — К. — 2009. —391 с.: ил., карты. Т. 2.: Л — Я. — 2009. — 393 с.: ил., карты. Видання присвячене природному об'єкту, що відіграє важливу роль у процесі європейської інтеграції, - Дунаю, що протікає територією або кордоном 10 держав.
ВІДКРИТИ ПОВНІСТЮ.
Опубліковано о Немає коментарів:
Хештеги: , ,

22 липня 2026 р.

По хвилях літературних ювілеїв

Людині властиво пишатися краєм, де він народився і живе. Важливу роль формуванні цього відчуття грає культурна спадщина, література малої Батьківщини. Ізмаїльська земля зберігає пам'ять про минуле, про події, що мають значення для всієї країни.
Коли ми говоримо про поезію та прозу Ізмаїльського краю, на думку спадають не тільки імена, а й ціла палітра емоцій та образів, пов'язаних з унікальною природою та культурною спадщиною краю. Багато хто з письменників, поетів залишив незабутній слід у літературі, оспівуючи красу Дунаю і відбиваючи у своїх творах дух нашої землі. У нашому місті мешкає чимало талановитих людей. Є серед них письменники і поети – ті, «хто римами живе і дихає, у кого прагнення творчості живе». Місцеві поети та прозаїки своєю творчістю прославляють наше місто, пробуджують незгасну віру в добро, справедливість та людяність. Твори наших ізмаїльських поетів і письменників про малу батьківщину – це роздуми про кохання, про природу, про те, що нам зрозуміло, близько і дорого. Роздуми про те, що нас оточує. Адже любов до Батьківщини починається з любові до малого – рідної родини, рідної школи, рідного міста, селища… І поетичне натхнення приходить тоді, коли ти торкаєшся цього серцем і душею. Річка, небо, ліс, квіти, луки, птахи, люди – ось теми, гідні поезії, якої немає кінця, немає краю, завершення немає, яка залишає на наших душах. Краєзнавство - невичерпне джерело знань про рідний край. Не знаючи історії рідного краю не можна відчувати себе освіченою людиною. Рік у рік відзначаються ювілеї відомих письменників, поетів, драматургів та інших діячів, які залишили свій слід у літературі. Дорогі друзі! Давайте разом з вами відкриємо імена наших славетних земляків-поетів та письменників, чий ювілей відзначаємо цього року. Серед таких імен назвемо: Денис Олександрович Біляцький, Тетяна Павлівна Віткова (Лідина), Олег Михайлович Карпов, Микола Іванович Міхнєв, Володимир Оврамович Рева, Ольга Борисівна Токаренко. Ювілей письменників та поетів – чудовий привід для того, щоб взяти до рук їхні книги та насолодитися їх читанням.
85 років з дня народження. Володимир Оврамович Рева народився 19 червня 1941 р. у селі Культура П’ятихатського району Дніпропетровської області в родині вчителів. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту. Тривалий час працював учителем, директором різних шкіл Бессарабії. На рубежі 1980–90-х рр. викладав літературу в Ізмаїльському державному педагогічному інституті. Він був членом Асоціації літераторів Бессарабії при національній Спілці письменників України. Лауреатом «Гуманітарного фонду» 1992 рок. Перший лауреат літературного конкурсу «Ізмаїльська ліра» (1998). З 2001 року – член Асоціації літераторів Бессарабії «Буджак». У 1999–2004 рр. очолював Ізмаїльське літоб’єднання Михайла Василюка. Головний редактор першого альманаху «Измаил литературный» (1999). Автор поетичних збірок: «Семизір’я». Це одна з найвідоміших книг поета, де він розкриває свою безкомпромісну громадянську позицію та любов до рідної землі; «Повернення журавлів»; «Добро заволодіє світом» (; «Сонети. Поеми»; «Все на землі»; «Обітниця любові»; «Каміння спотикання». «Не розкидаймо бісер».
ВІДКРИТИ ПОВНІСТЮ.
Опубліковано о Немає коментарів:
Хештеги: , , ,
Підписатися на: Дописи (Atom)

Популярні публікації