«Архітектура вказує на вічність»

«Нескорений острів Ахілла»

                День звільнення острова Зміїний відзначається 30 червня. У цей день у 2022 році російські війська покинули острів після потужних ударів Збройних Сил України. До цієї дати у читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготовлено книжкову виставку «Нескорений острів Ахілла», де представлено різноманітну літературу та періодичні видання, що яскраво висвітлюють тематику.
                Острів Зміїний у Чорному морі росіяни окупували у перший день вторгнення 24 лютого 2022 року. Острів захопили після бою. Частина його захисників потрапила в полон. Декого вже вдалося звільнити внаслідок обмінів. Зокрема, за даними Уповноваженого ВРУ з прав людини Дмитра Лубінця, на початок квітня 2023 року додому повернулися 40 захисників Зміїного. Втім частина оборонців острова все ще у полоні.
                Острів Зміїний був окупованим 126 днів. Операція з його визволення тривала близько двох місяців.
                Планувати операцію з деокупації Зміїного почали в середині березня 2022-го. З кінця квітня й до кінця червня українські військові завдавали ударів по острову, знищуючи судна, склади з боєприпасами та протиповітряну оборону ворога.
                Про операцію розповідає документальна стрічка Артема Шевченка «Море. Битва за острів Зміїний», яка також демонструється на виставці. У фільмі є кадри десантування з вертольотів 8 травня 2022 року спецпризначенців ГУР Міноборони й «Альфа» СБУ та їхнього бою на острові. Розповідається, як на Зміїний літали вертольоти, щоб завдавати вогневого ураження ворогу.
                Звільнення Зміїного дало змогу відкрити судноплавство гирлом Бистре та розблокувати шлях до українських дунайських портів Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ.

«Відкрий для себе рідне місто»

Віртуальна краєзнавча виставка 

До Всеукраїнського дня краєзнавства – 28.05.

«І словом славлю я свій край»

    Мала батьківщина, як світле джерело, яке несе в наші серця любов до рідного краю. Ця мала батьківщина розкривається людині в дитинстві, тоді ж осягається вперше, із захопленням, а з роками, за першим відчуттям малої батьківщини приходить любов до великої Батьківщини.

     Нині ми живемо у непростий час, коли над Україною нависла загроза, наші воїні стали на її захист.

    У наше лихоліття лірика місцевих поетів допомагає всім нам не забувати про те, що живі ще почуття співчуття, любові до Батьківщини, свого міста, села і один до одного. Поруч з нами жили і живуть люди, які мають дивовижний дар - дарувати свою душу, думки, переживання і собі, і оточуючим. Хоч вони й не здобули світової слави, зате вони писали твори, які беруть за душу.

    Чудова наша земля! Вона славиться своїми талантами. В історії культури нашого міста є ціла плеяда чудових майстрів слова, які зробили величезний внесок у розвиток літератури.

     Про поетів та письменників нашої малої батьківщини відомо не дуже багато, хоча вони жили чи живуть серед нас. Здавалося б, звичайні люди.      Але в метушні постійних турбот вони не перестають дивуватися красі рідної землі, бачити те, що для багатьох з нас стало звичним і непомітним. Вони вчать нас пишатися своєю малою батьківщиною, ведуть нас до думки, що таланти народжуються, живуть і створюють геніальні твори не тільки у столицях, а й у найвіддаленіших куточках нашої країни.

    Наш Ізмаїльський край - дивовижне місце, яке викликає захоплення у всіх, хто побував тут. Не залишив він байдужим і багатьох письменників та поетів, які відвідали наш край. Чудова природа, історія, багатонаціональна культура надихали багато поколінь творчих людей.

    У душі у кожної людини живе любов до рідного краю, до своєї малої Батьківщини, де жили його предки, де він живе сам. І щоб це кохання не згасло, щоб кожен зміг пронести його через все своє життя, Інформаційно-бібліографічний відділ підготував дайджест «І словом славлю я свій край».

    Завдяки поетичному дару поетів, ми по-особливому сприймаємо знайомі місця, відкриваємо собі раніше незвідане.

    Коло тем, які торкаються автори, різний. У своїх творах – поетичних і прозових – вони відображають життя рідного міста, описують красу природи  краю, пишуть про працьовитих людей, про події сучасних і події давно минулих днів, про вічне і прекрасне – про любов до жінки, матері, коханої до Батьківщини.

    На сьогоднішній день їх  внесок у вивчення історії та культури нашого міста неоціненний, але є дуже вагомим і значущим для тих, хто живе сьогодні і для майбутніх нащадків, які по праву можуть пишатися історичним минулим наших предків.

Нашої історії рядки

    Доля малої батьківщини - невід'ємна частина великої історії України. А історія потребує того, щоб нинішні та наступні покоління вивчали все, що з нею пов'язано. Виховання любові до свого міста, району, села, знання культурних традицій починається з поваги до її традицій, гордості за своїх талановитих земляків.

    Пропонуємо до Вашої уваги огляд  краєзнавчих книг -ювілярів, завдяки яким Ви зможете дізнатися про історію рідного краю, про знаменитих людей, внесок яких у розвиток Придунайський край незаперечний. Дізнатися цікаві факти з життя художників, письменників та поетів, насолодитися їхньою творчістю. Читайте, дізнавайтеся, пишайтеся своїм краєм!

    Інформаційно-бібліографічний відділ центральної міської  бібліотеки ім. І.П. Котляревського  для онлайн-користувачів представляє краєзнавчі книги-ювіляри 2025 року. З наймолодших років ці книги – надійні друзі, з їхніх сторінок ми черпаємо знання та набуваємо життєвої мудрості. З героями книг проживаємо кілька життів, замислюємося про вічні істини.

Сьогодні ми познайомимо вас із краєзнавчими книгами, написаними у різний час, що дають читачам уявлення про те, як жили люди багато років тому, що любили, яких ідеалів прагнули, про що мріяли…

     Пропонуємо Вам Книгу  Фандіков, Павло Гаврилович. Міжнародно-правовий режим Дунаю: історичний нарис /П. Г Фандіков. – Видавець Держ. вид-во юрид. літ-ри, 1955. – 254. вийшла в світ 70 років тому.

    Дунай є потужною водною артерією, що сполучає Центральну Європу зі Східною та Південно-Східною Європою,

     Правові проблеми судноплавства по міжнародним водним шляхам завжди відрізняв високий ступінь актуальності, і першочергове місце в них займала проблема Дунаю. За півтора століття Дунай неодноразово опинявся в центрі уваги державних діячів, вчених, громадськості. З другої половини XIX століття питання правового режиму навігації по Дунаю входило до порядку денного багатьох дипломатичних конференцій, якими підбивалися підсумки великих війн в Європі.

    Міжнародне регулювання судноплавства на Дунаї має власну історію. Вперше свобода судноплавства по Дунаю була проголошена Паризьким мирним договором 1856 року, який визначив, що вона не повинна піддаватися іншим обмеженням, які встановлюються поліцейськими та карантинними правилами, та іншим зборам, крім точно передбачених у додатках до договору.

    З метою регулювання судноплавства Дунаєм, було засновано спеціальний орган - Європейська дунайська комісія,  

до якої увійшли представники Австрії, Великобританії, Пруссії, Росії, Сардинії, Туреччини та Франції. Як свідчить сам склад комісії, на той час основну роль у визначенні правового режиму річки та порядку судноплавства по ній грали не-придунайські держави.

    Боротьба західних країн за панування над Дунаєм тісно пов'язана з їхніми загарбницькими планами в цьому районі, зі своїми прагненнями економічно та політично закабалити народи придунайських держав.

     Конвенція 1948 року, відбиваючи корінні зміни, що відбулися Дунайському басейні, побудована на загальноприйнятих принципах міжнародного права та проголошує дійсне, а  не формальну рівність прапорів щодо судноплавства.

     Розглядаючи дунайську проблему історично, у її розвитку можна побачити три етапи, три періоди, кожен із яких накладав свій відбиток на сутність цієї проблеми.

   55 років тому була опублікована книга

Накко, Ольги Єгорівни. «З Безсарабської старовини». / Упорядник [Текст] / Кідель А. С. / О.Є. Накко – Кишинів: «Карта молдовеняскє», – 1970. – 296 с.

   Накко Ольга Єгорівна (1832, Одеса – 1919, ?) – письменниця. Закінчила Одеський інститут шляхетних дівчат (1857), навчалась у  Варшавської ремісничої школі. Вивчала геліомініатюри, випустила «Руководство для изучения гелиоминиатюры, самое полное и подробное» (О.,1882). У 1899–1917 учителювала у м. Вилкове (нині Кілій. р-ну), селах Ізмаїл. повіту (обидва – нині Одес. обл.). Писала російською мовою. Виступала здебільшого в жанрі малої прози, дебютувавши 1889 оповіданням «Волкъ». Друкувалася в газетах «Бессарабскій вѣстникъ», «Новороссійскій телеграфъ», «Одесскій вѣстникъ». В Одесі Ольга Накко зібрала та опублікувала три книги «Бесарабських нарисів та оповідань», частина з яких увійшла запропонованої до вас збірки  «З безсарабської старовини».